Консультація для батьків: «Як подолати дитячу агресивність»

25. кві. 2024, Немає коментарів

Дуже часто пік агресивних проявів у дітей зустрічаються в кризові вікові періоди. Їх так і називають: вікові кризи. Це виникає абсолютно у всіх дітей, являється природним процесом, та означає якісний скачок у розвитку, при цьому у дітей виникають нові потреби, які вони не завжди можуть задовільнити, і як наслідок бувають агресивні прояви. Особливо часто агресивна поведінка проявляється в так званий кризис трьох років, кризис семи років.

Як стверджують фахівці, агресія є вродженим проявом інстинкту боротьби за виживання, і є абсолютно природним проявом. Але у кожного прояви та рівень агресії різний, з огляду на індивідуальні особливості і темперамент. Не рекомендується обмежувати агресивні ігри дитини, щоб вся негативна енергія не залишалася всередині, її потрібно вивільняти, перенаправити в позитивне русло - спорт, творчість, або активні ігри.

Форми агресії:

• Фізична – направлена на фізичні предмети, людей, себе, тварин.

• Вербальна –відмова від спілкування, обзивання, наклепу.

Причини та мотиви дитячої агресії:

Агресія як прояв захисної реакції психіки. Це виникає, коли дитину обзивають, насміхаються над ним, звинувачують, фізично б'ють та ін. Захисна реакція - це комплекс поведінкових реакцій, спрямованих на мінімізацію або усунення почуття тривоги, яке з'являється в процесі усвідомлення конфліктної ситуації. Основною метою психологічного захисту, є усунення відчуттів психологічного дискомфорту. Найчастіше агресивна поведінка носить несвідомий характер, і дитина не усвідомлює його мотивів.

Тривожність часто являється причиною виявлення агресивної поведінки.

Велику роль в закріпленні поведінкових реакцій, в тому числі агресивних, відіграє сім'я, стиль виховання, приклад дорослих в спілкуванні один з одним та з дитиною. Дослідження показали, діти, оточені любов'ю, увагою, з якими м'яко і багато спілкується мати, формується базова довіра до світу, такі діти менш схильні до прояву агресії. І навпаки, коли спілкування з матір'ю зводять до мінімуму, рано відлучають від грудей, діти стають тривожними, виникає базове недовіра до світу, проявляється жорстокість і егоїзм.

Байдужіcть батьків, також може спровокувати таку поведінку, в такому випадку агресивна поведінка відіграє як привертання уваги.

Розлучення батьків, як негативна сімейна ситуація, може спровокувати агресивну поведінку дитини.

Також причиною агресивної поведінки іноді являється соматичне захворювання та порушення роботи головного мозку.

Що не можна робити?

• Застосовувати фізичне покарання – при цьому виникає зворотня реакція, дитина може закріпити таку соціальну форму поведінки як норму та застосовувати її на інших об'єктах.

• Демонструвати агресивні моделі поведінки при дитині – діти сприймають це як норму та використовують, повторюючи за батьками.

• Показувати мультики в яких показують моделі агресивної поведінки (Том и Джеррі, ну, постривай та ін.) – діти закріплюють норми деструктивної поведінки замість правильної.

• Звинувачувати, стидити, лаяти саму дитину – засуджуйте його поведінку, а не його самого. Обговоріть з ним ситуацію.

• Створювати ситуації провокують психічне виснаження чи перенасищення. Не навантажуйте дітей великою кількістю навчального матеріалу, не записуйте малюка на всі секції та гуртки, перегляд телевізора або гра на планшеті не більше 20 хвилин в день, так як сильна візуальна стимуляція збуджує мозкові центри, тим самим перевантажуючи їх.

• Ставити завищені вимоги перед дитиною.

Рекомендації психолога

1. Демонструвати неагресивні моделі поведінки всім членам сім'ї, контролювати власні негативні емоційні реакції, тим самим показуючи приклад малюкові.

2. Повне прийняття дитини в сім'ї, турбота і любов у вихованні.

3. Спрогнозувати появи агресивної реакції і не допустити її початоку шляхом перемикання уваги або зміни виду діяльності.

4. Незначний прояв агресії - ігнорується.

5. Акцент на поведінці, а не на особистості дитини.

6. Періодично давати вихід накопиченої негативної психічної енергії - малювання настрою, вільне малювання, ліплення у вільній формі, застосування методик арт терапії, зняття стресу і психологічного напруження.

Любов, увага і ласка, особистий приклад дорослого, контроль особистих емоцій – все це допоможе подолати агресивні пряви та внесе гармонію у взаємовідношення дитини з світом.

Три сходинки до школи: поради для батьків майбутніх першокласників

22. кві. 2024, Немає коментарів

Що не слід робити

• Не змінюйте розпорядок дня дитини: відводьте час на денний сон, вільну гру, прогулянки на свіжому повітрі.

• Не оцінюйте все, що робить дитина, як діяльність першокласника.

• Не проходьте з дитиною програму першого класу.

• Не навішуйте ярлики: «У тебе погана пам’ять», «Ти неуважна», «Ти не вмієш охайно писати».

• Не замінюйте насильно гру навчанням.

Що треба робити

• Прищеплюйте дитині інтерес до пізнання, навчайте її спостерігати, осмислювати те, що вона побачила й почула.

• Навчайте дитину:

– долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;

– спілкуватися з однолітками, просити дорослих про допомогу, ставити запитання, сприймати, розуміти й запам’ятовувати інструкції, дотримуватися правил поведінки;

– самостійно оцінювати свої дії і досягнення.

Що можна робити

• Розповідайте про свій позитивний досвід навчання у школі, показуйте шкільні фотографії.

• Не бійтеся озвучувати й обговорювати емоції і переживання — свої і дитини.

• Розповідайте дитині про користь навчання. Приміром, «Інформація, яку ти почуєш на уроках географії, історії, іноземної мови доповнить враження під час туристичної подорожі. А матеріал, засвоєний на уроках математики, дасть змогу ефективно планувати й робити покупки, заощаджувати кошти».

• Створюйте вдома середовище, що розвиває.

15. кві. 2024, Немає коментарів

Розвиток пізнавальної активності дітей молодшого дошкільного віку

• Не обмежуйте пізнавальну активність трирічки.

• Заохочуйте дитину до дослідження предметів.

• Віддавайте в розпорядження дитині якнайбільше речей, матеріалів, з якими вона може робити все, що завгодно, — старі предмети домашнього вжитку, непотрібні речі, одяг, пластмасові пляшечки, обрізки паперу, тканини, природні матеріали тощо.

• Стежте за тим, щоб речі для вжитку, гри і дослідження були безпечні для дитини.

• Не залишайте без відповіді жодне запитання дитини.

• Відповідайте на запитання дитини не так докладно, як радісно, з ентузіазмом і задоволенням, щоб стимулювати прагнення дитини цікавитися й надалі.

• Пам’ятайте, що цікавість дитини не є проявом невихованості чи неслухняності.

• Підтримуйте бажання дитини пізнавати навколишню дійсність, заохочуйте її до цього.

• Використовуйте кожну нагоду, коли син чи донька виявляє своє здивування, пояснюйте невідому подію, де б ви не перебували, адже лише в такий спосіб пізнавальна потреба переросте в стійкий інтерес до довкілля.

• Стежте за тим, як дитина сприймає довкілля, нові предмети, чи відчуває позитивні емоції, радість від пізнання.

• Задовольняйте пізнавальні інтереси дитини: не обмежуйте її, а оберігайте і пояснюйте можливу небезпеку певних дій.

• Допоможіть дитині набути власний досвід під час взаємодії з дорослими, аби вона переконалася, що до ваших порад варто дослухатися.

Розвиток пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку

14. кві. 2024, Немає коментарів

• Не засмучуйтеся й не впадайте у відчай, якщо діяльність дитини в цей період життя схожа на бешкетування.

• Спробуйте визначити, про що нове дитина хоче дізнатися, у чому саме потрібна ваша допомога.

• Підтримуйте бажання дитини виділити істотні ознаки певного предмета.

• Схвалюйте намагання дитини віднести предмет до тієї чи іншої категорії.

• Допомагайте дитині узагальнювати й робити висновки.

• Заохочуйте дошкільника самостійно знаходити розв’язання пізнавальної проблеми.

• Запевняйте дитину, що вона здатна подолати труднощі, розвивайте її вольові можливості.

• За потреби використовуйте власний приклад: «Я хотів дізнатися, довго шукав відповіді й урешті-решт — зрозумів».

• Допоможіть дитині повірити у свої розумові і вольові можливості: «Лише наполегливі здобувають перемогу».

• З’ясовуйте, що вона сама думає про певну ситуацію.

• Давайте дитині можливість самостійно оцінити власну діяльність.

• За нагоди дозволяйте доньці чи синові поспостерігати, порівняти, виділити, узагальнити, дослідити предмети вдома.

• Ненав’язливо, у спокійній родинній атмосфері пропонуйте дитині спільно розв’язувати певні завдання.

• Пам’ятайте, що завдання, над якими працює дошкільник, не мають бути простими, але й не занадто складними, — тоді діяльність принесе їй задоволення, радість від пізнання.

• Запевніть дитину у вашій цілковитій підтримці — і вона почуватиметься впевнено.

14. кві. 2024, Немає коментарів

Розвиток пізнавальної активності дітей середнього дошкільного віку

• Будьте терплячими до непосидючості чотирирічки.

• Станьте партнером дитини, старшим товаришем, співрозмовником, провідним джерелом отримання інформації.

• Не зупиняйте прояви допитливості фразами на кшталт: «Не сунь усюди свого носа», «Не кажи дурниць», «Сиди тут, і щоб я тебе не чув і не бачив».

• Розвивайте пізнавальні інтереси дитини, запитуючи, чого вона хоче досягнути, й допомагаючи їй у цьому.

• Розповідайте про предмет, явище, подію, які зацікавили її.

• Зауважте, що дошкільник запам’ятовує те, що його цікавить: слова, образи предметів. Це є основою в здобуванні знань.

• Перевіряйте, чи формуються пізнавальні інтереси дитини, як це відбувається, коли ви заохочуєте дитину поговорити, розв’язати завдання, пограти, полагодити чи виготовити річ разом з вами.

• Експериментуйте вдома із сином чи донькою, дитина цього віку вже може встановлювати зв’язки між зовнішніми й внутрішніми особливостями предметів.

• Створіть середовище для розвитку пізнавальних інтересів.

• Не будьте байдужими до інтересів дошкільника, а намагайтеся всіляко підтримати, поглибити і розширити їх.

• Запитуйте: «Чому ти так думаєш?», «Як ти про це дізнався?», «Чи потрібна тобі допомога?».

ІГРИ ТА ВПРАВИ ДЛЯ ЗНИЖЕННЯ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ

25. бер. 2024, Немає коментарів

«Горобині бої»

Гра на зняття фізичної агресії.

Діти обирають собі пару і на деякий час перетворюються на «войовничих горобців». Вони присідають, обхопивши руками коліна, боком стрибають один до одного і легенько штовхаються. Якщо хтось із дітей прибере руки з колін, він вибуває з гри. «Бої» починаються і закінчуються по сигналу дорослого.

«Злі-добрі коти»

Гра на зняття загальної агресії.

Дітям пропонується утворити велике коло, в центрі якого лежить великий гімнастичний обруч. Це «чарівне коло», у якому будуть відбуватися чарівні перетворення. Дитина заходить до чарівного кола і за сигналом ведучого перетворюється в злого кота, який шипить і дряпається(при цьому із «чарівного кола» виходити не можна). Потім за сигналом діти перетворюються в добрих котів, які демонструють гарне ставлення до оточуючих і муркочуть.

«Капризна подушка»

Гра на зняття негативізму, дитячих капризів, загальної агресії.

Дорослий готує «чарівну капризну подушку» і вводить дитину в роль казки: «Чарівна фея подарувала нам подушку. Вона не проста, а чарівна. В ній живуть дитячі «капризики». Це вони заставляють вас балуватися. Давайте проженемо їх».Дитина б’є подушку з усіх сил. Після цього дітям пропонують послухати «капризики» в подушці. Чи усі втекли? Дитина слухає, говорить свою думку. «Їх тут більше не має» (цей прийом заспокоює дітей після вправи).

«Клоуни лаються»

Гра на зняття вербальної агресії.

Клоуни демонструють дітям виставу, веселять їх, а потім починають лаятися, використовуючи назви овочів та фруктів. Продовжуючи гру, клоуни вчать ласкаво називати один одного квітами.

«Ні-Так!»

Гра на зняття опосередкованої агресії.

Діти вільно бігають по приміщенню. Зустрічаючись, вони заглядають в очі один до одного та голосно кричать: «Ні! Ні! Потім за сигналом ведучого зупиняються і знову починають бігати, але кричать вже «Так! Так!», заглядаючи один одному в очі.

Вправи на зняття агресії.

«Лимон» Ведучий говорить дітям: «Уявіть, що у вас в руках лимон. Видавіть з нього сік».

«Візьміть себе в руки»

Дитині кажуть: «Як тільки ти відчуєш, що хвилюєшся, що тобі хочеться когось ударити, щось кинути на підлогу, доведи свою силу: обхопи свої лікті та сильно притисни до грудей». (це поза витриманої людини).

«Ти-Лев!»

Дитині кажуть: «Заплющ очі, уяви лева – сильного, впевненого царя звірів, спокійного і мудрого. Він красивий, сильний і мудрий. Цього лева звуть так само як і тебе – у нього твоє ім’я, твої очі, твої руки, ноги, тіло. Лев – це ти!»

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПЕРЕЖИТИ СТРЕС: ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

25. бер. 2024, Немає коментарів

Що батькам варто робити, якщо дитина переживає стрес. Як допомогти дошкільнику впоратися зі стресом. Поради, як батькам поводитися у стресогенній для дитини ситуації, здебільшого залежать від самої ситуації. Однак можна виокремити рекомендації, які будуть доречними у будь-якому разі.

• Створіть вдома спокійну й затишну атмосферу, щоб відновити ресурси дитини. Жодних сварок, криків чи істерик. Більше проявів любові та турботи, обіймів та поцілунків, жартів та усмішок.

• Намагайтеся проводити з дитиною якомога більше часу. Мета батьків — запевнити дитину, що вона не одна, і, щоб не сталося, мама й тато завжди будуть поруч. Для цього:

o гуляйте на вулиці — ліпше на природі

o виконуйте домашні обов’язки разом — готуйте, прибирайте, поливайте квіти тощо

o розповідайте казки, читайте книжки.

• «Сповільніть» життя дитини. На якийсь час відмовтеся від розвивальних занять, походів у цирк чи на атракціони, активних ігор та нових вражень. Найліпше для дитини в цей час — спокійне, стале та прогнозоване життя, із чітким розпорядком дня, який щоденно повторюватиметься.

• Будьте напоготові, щоб вислухати й підтримати дитину. Однак, не примушуйте говорити про те, що її турбує. Дошкільник не завжди може вербально висловити власні переживання. Якщо дитина наважилася поговорити, не варто її квапити, перебивати, ігнорувати чи відволікатися на щось інше. Іншої слушної нагоди для відвертої розмови може не бути.

• Дайте змогу дитині займатися вдома тим, чим вона хоче. Гратися, малювати, ліпити — що завгодно на вибір дитини. Навіть якщо вона хоче у цей складний час просто сидіти під столом — дозвольте. Дитині піде на користь, якщо мама чи тато зможуть приєднатися до неї та залишатимуться поруч якомога довше. Та це не означає сидіти поруч і при цьому займатися власними справами. Найліпше, що можуть зробити батьки, — бути поруч душевно, розділити переживання дитини. Тож навіть спільне перебування під столом може стати цілющим: варто лише міцно обійнятися, поспівати разом пісеньку чи розказати казку.

• Складіть казку про стресогенну ситуацію, в якій герой долає труднощі на своєму шляху. Головним героєм казки може бути улюблений казковий чи мультиплікаційний персонаж дитини, з яким вона легше ідентифікуватиме себе. Труднощі можна зобразити у ролі дракона чи злого чарівника або природних стихій — шторму, зливи тощо. Важливо, щоб у головного героя з’явилися ресурси для подолання труднощів. Ними можуть бути чарівні предмети або добрі, мудрі люди. Казка неодмінно має закінчуватися «хепі-ендом»: герой долає труднощі й не лише розв’язує проблему, а й набуває нових якостей — розум, сила, щастя тощо. Утім, зауважимо, що скористатися цією рекомендацією можливо, якщо вам відома ситуація, що викликала стресові переживання у дитини.

ОСОБЛИВА ДИТИНА - ОСОБЛИВИЙ ПІДХІД!»

16. бер. 2024, Немає коментарів

Ваша дитина росте, але Ви почали помічати, що вона в своєму розвитку відрізняється від дітей Ваших знайомих чи сусідів. Дитина почала пізніше тримати голівку, тягнутися до іграшок, хапати їх, захлинається при смоктанні, із запізненням навчилася сидіти, повзати і ходити. До трьох років у дитини не з’явилося мовлення, вона спілкується за допомогою жестів та окремих складів. З іграшками і до цього часу гратися не може, лише на короткий термін дитину може привабити чужа або нова іграшка. Дитина неуважна, казки не слухає, не розуміє їхнього змісту, погано заучує вірші. В поведінці дитини є моменти, які вас хвилюють: малюк дуже рухливий, неслухняний або, навпаки, млявий, повільний, у нього повсякчас міняється настрій.

У нас особлива дитина, яка потребує особливої уваги!

Шановні батьки!

— Усвідомте, що виховання та навчання дитини – це довгий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

— Дотримуйтеся режиму.

— Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів.

— Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

— Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі.

— Заохочуйте навіть незначні досягнення вашої дитини.

— Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

— Ніколи не висловлюйте свої думки щодо педагогів в присутності своєї дитини.

Прийміть до уваги такі поради:

— Любіть та оберігайте свою дитину.

— Не чекайте, що вона буде такою, як Ви, або такою, як Ви хочете.

— Допоможіть їй стати самою собою.

— Будьте добрим прикладом для своєї дитини.

— Не мовчіть зі своєю дитиною; грайтеся з нею, працюйте з нею, розмовляйте з нею.

— Не принижуйте гідності своєї дитини.

— Привчайте дитину до порядку, навчайте бути слухняною, не відкладайте зауваження «на потім».

— Чекайте від дитини тільки таких умінь та оцінок, на які вона здатна.

— Пам’ятайте про велику силу похвали, не чіпляйте на дитину «ярликів».

— Піклуйтеся про створення комфортних умов для розвитку вашої дитини.

Я – особлива дитина! Любіть мене!

Мені необхідний особливий підхід:

— Своєчасні та систематичні спостереження і лікування у лікарів-фахівців.

— Мені найкраще відвідувати спеціальний заклад, де зі мною будуть займатися вчителі-дефектологи.

— У мене повинні бути гарні, розвиваючі іграшки.

— До мене потрібний індивідуальний підхід.

— Розвивати і навчати мене необхідно повільно на короткотривалих заняттях, часто повторювати і повільно ускладнювати навчальний матеріал.

— Якщо я втомився – дайте мені невеликий відпочинок, або займіть мене чимось іншим.

— Не вимагайте від мене більше, ніж я можу.

Виникнення тривожності у дітей та профілактика страхів»

25. січ. 2024, Немає коментарів

Раніше батьки і педагоги сприймали заклад дошкільної освіти як установу, яка несе відповідальність лише за здоров’я проте нині поряд з цими аспектами діяльності набувають актуальності й інші функції дитячого садочка, зокрема соціалізація дитини. Соціалізація у широкому сенсі – розвиток людини як соціальної істоти, становлення її як особистості. Суть соціалізації полягає в тому, щоб дитина засвоїла правила, за якими живе суспільство, і не порушувала їх, адже за порушеннями слідкує покарання. Отже, соціалізація в певному сенсі зумовлює тривогу, формує страхи. Тривожній дитині важче соціалізуватись, працювати в колективі.

Що таке дитяча тривожність

Дитяча тривожність – широке поняття, що охоплює різні аспекти сталого емоційного неблагополуччя. Тривожній дитині властиві хвилювання, підвищене занепокоєння, очікування поганого ставлення до себе чи негативної оцінки з боку значущих дорослих та однолітків. Тривожна дитина постійно відчуває власну неадекватність і неповноцінність, вона невпевнена у правильності своєї поведінки та рішень.

Критерії тривожної дитини:

1. Не може довго працювати, не стомлюючись.

2. Їй важко зосередитись на чомусь.

3. Будь-яке завдання викликає надмірне занепокоєння.

4. Під час виконання завдань дуже напружена, скута.

5. Бентежиться частіше за інших.

6. Часто говорить про напружені ситуації.

7. Скаржиться, що їй сняться страшні сни.

8. Руки в неї завжди холодні, вологі.

9. У неї поганий апетит.

10. Полохлива, багато що викликає в неї страх.

11. Зазвичай неспокійна, легко засмучується.

12. Часто не може стримати сліз.

13. Погано переносить чекання.

14. Не любить братися за нову справу.

15. Боїться труднощів.

Стан тривоги, на думку американського дослідника Керола Ізарда, охоплює цілий комплекс емоцій, з-поміж яких і страх. Наявність вікових страхів у дитини – норма. Утім, якщо у дитини надто багато страхів, це свідчить про появу тривожності у її характері.

Вирішальну роль у формуванні тривожності відіграє оточення, в якому підростає дитина, характер стосунків із близькими та рідними. Більше страхів – у дітей, які не мають братиків та сестричок, які живуть у квартирах, а не в приватних будинках. Щоправда, не завжди спілкування з однолітками зменшує страхи. Щоб домогтися бажаного ефекту, варто залучати дитину до колективних ігор. Такі ігри дають змогу обіграти деякі страхи, скористатися нагодою природно їх усунути. Для профілактики тривожності необхідно забезпечити дитині максимум інформації, що розширюють її розуміння світу. Батьки, які не шкодують для цього часу, не мають особливих проблем із дитячими страхами.

Природно, що підростаючи, дитина звільняється від якихось тривог. На місце конкретних дитячих жахів приходять страхи соціально обумовлені: бути не таким, як усі; страх невизнання, нерозуміння, невпевненості у своїх силах. Тривожність – це результат звужених можливостей дитини або її невисокої самооцінки.

Тому профілактика полягає в тому, щоб сформувати необхідні знання, які б спонукали до підвищення ефективності дитячої діяльності, повернути б віру в успіх. Формування впевненості у собі – дуже кропітка справа, результат спільних зусиль усіх дорослих, які спілкуються з дитиною. На формування стійкої тривожності впливає хронічна травматизація, коли випадково або через недогляд дитина переживає психічне потрясіння, що перевершує межу її сил.

Чому виникає?

Одна з причин дитячої тривожності – порушення дитячо -батьківських взаємин. Якщо батьки впевнено і гнучко поводяться під час взаємодії з дитиною, то у неї майже не виникає страхів. І навпаки, рівень тривожності підвищується, якщо батьки свідомо чи несвідомо провокують появу страхів, наприклад, залякують дитину. Авторитарний стиль батьківського виховання в родині, перевантаження організму дитини навчанням, завищені вимоги до дитини, постійне порівняння її з іншими дітьми, розлучення батьків, висока тривожність педагога чи батьків, невроз чи інші психічні розлади. Характер взаємодії між вихователем і дітьми в групі також може зумовити у дитини страхи, згодом і тривожність. Наприклад, якщо вихователь не враховує індивідуальні особливості дитини, надмірно суворий або недостатньо уважний до неї, у дитини може виникнути страх дитячого садка.

Як допомогти малюкові побороти страх? Перш за все потрібно безпосередньо дізнатися, що в дитини сталося. Дитина має відкрито поділитися своїми побоюваннями і тривогами. У жодному разі не можна карати за страх чи тривогу, змушувати перебороти себе відповідно до вашого бажання. Спробуйте зрозуміти її переживання, і ви вміло допоможете їй позбутися небажаного. Гірше з тими дітьми, яким страхи ввижаються систематично. Вони пригнічують настрій, поведінку.

Щоб людина менше потрапляла у вирій тривоги, треба розповісти їй про природу емоцій і переконати в тому, що більшість реакцій мобілізують. Справжнім ворогом страхів є сміх – дзвінкий, тривалий. Зменшити тривогу можна також навіюванням приємних згадок або настрою, але для всіх дітей буде корисним попереднє програвання ситуацій, що містять загрозу, подумки. У ситуаціях, де дитина відчуває напруження, можна запропонувати їй виконувати потрібну дію так, як це зробив би улюблений герой, наприклад, Буратіно, Кіт Леопольд та інші.

Роботу треба проводити в трьох напрямках:

1. Підвищити самооцінку дитини.

Щоб досягти успіху в цьому напрямі, варто бачити позитивні якості дитини, ставитися до неї з повагою та любов’ю, уміти помічати навіть найменші її успіхи, звертатися до дитини на ім’я, хвалити її навіть за незначні досягнення, відзначати їх в присутності інших дітей.

2. Навчити дитину керувати її поведінкою.

Не слід порівнювати дитину з іншими дітьми. Ліпше порівнювати досягнення дитини з її власними результатами. Під час роботи з тривожною дитиною доцільно застосовувати рольові ігри. Можна відтворювати як знайомі дитині ситуації, так і ті, що спричиняють у неї сильну тривогу. Тривожна дитина боїться рухатися, адже саме під час активної емоційної рухливої гри вона може пережити і сильний страх, і хвилювання, проте це дасть змогу їй зняти напруження у реальному житті.

3. Навчити дитину розслаблятися.

Вміти розслаблятися важливо всім дітям. Утім, для тривожної дитини це вміння просто необхідне, оскільки стан тривоги супроводжують затиски різних м’язів. Тож під час роботи з тривожною дитиною бажано використовувати ігри на тілесний контакт. Також доцільно застосовувати вправи на релаксацію, техніку глибокого дихання, заняття йогою, масаж і розтирання тіла.

Як плекати у собі резильєнтність та чому це важливо?

15. гру. 2023, Немає коментарів

Резильєнтність (а ще: резилієнс, психологічна пружність, стресостійкість тощо) – це здатність людини впоратися зі складними життєвими подіями та відновлюватися після труднощів чи стресу. Це те, що дає психологічну силу втриматися проти викликів, які неминуче трапляються з нами. Резильєнтність наче парасолька, яка тримає нас більш-менш сухими від дощу, у той час як ми продовжуємо йти вулицею.

Завдяки дослідженням ми знаємо, що деякі люди народжуються із природною системою «навігації» негараздами, – вони здатні довше зберігати спокій та ясність у міркуванні при зіткненні зі стресом. Проте її також можна розвинути, адже, на думку експертів, люди можуть засвоїти та виробити навички, які допоможуть краще справлятися із труднощами. Оскільки резилієнс – це процес ефективного подолання негараздів, то найцікавіше і найцінніше у ньому те, що він не визначається тільки рисами особистості, а включає нашу увагу, мислення і поведінку, тому бути більш стійким до труднощів може навчитися кожен.

Ось декілька факторів, які впливають на резильєнтність:

– доброзичливе ставлення до себе та своїх здібностей;

– здатність робити реалістичні плани та втілювати їх;

– розвиток комунікативних навичок, зокрема асертивності (це вміння у ввічливий та доброзичливий спосіб відстояти себе, виразити свої почуття та думки, не ображаючи і не порушуючи гідності інших людей);

– плекання цінностей і планування життя згідно з ними;

– розвиток власної «системи підтримки»: змістовних та глибоких стосунків із близькими людьми, з природою, з Богом, а також зі собою;

– плекання надії;

– розвиток здатності вирішувати проблеми.

Також є декілька ключових аспектів розвитку резильєнтності: плекання добрих і змістовних стосунків, можливість складати плани на майбутнє (коротко чи довгострокові) та вирішувати проблеми (нехай крок за кроком, у своєму темпі, проте не уникати і не накопичувати їх), можливість справлятися зі складними емоціями (зокрема, завдяки практиці майндфулнес) та ефективні навички спілкування (за потреби, вирішення конфліктів, відновлення стосунків).

Незалежно від того, чи ви переживаєте складний період у житті, чи хочете бути більш готовими до нових викликів, ось декілька способів, які можуть допомогти «наростити» резильєнтність та посприяти вашій стійкості.

Погляньте на виклики під іншим кутом зору

Замість того, щоби дивитися на негаразди, як на щось потворне і непереборне, спробуйте пошукати невеличкі способи здорового вирішення ситуації або привнести зміни, які можуть допомогти впоратися чи принаймні підтримати вас.

У цьому вам можуть стати у нагоді такі питання: що би моя близька людина сказала про цю ситуацію? що би я порадив/ порадила своєму другу чи подрузі? чи мої думки про цю ситуації допомагають її вирішити? у моменти, коли я би не переживав/не переживала цих емоцій, як тоді я дивився/дивилась на цю ситуацію? яких навичок, знань або умінь мені ще не вистачає, щоби краще зрозуміти цю ситуацію? які є сильні або позитивні сторони в мене або в ситуації, на які я ще не звернув/не звернула увагу?

Зосередьтеся на тому, що ви можете контролювати, змінити або що від вас залежить

Звісно, іноді здається, що труднощі просто збивають нас з ніг, як потужний струмінь води. Іноді здається, що нам складно або нема за що вхопитися, щоб втриматися «на плаву». Повернення відчуття контролю може бути помічним, тому знайдіть і зосередьтеся на тих елементах ситуації, на які ви можете вплинути, якими ви здатні керувати. Це може повернути відчуття безпеки або кращої стійкості.

Спробуйте знайти сенс у труднощах

Це нормально, що це може бути непросто і, можливо, потребуватиме часу та простору. Для початку значення, які ми зможемо знайти у труднощах, можуть бути зовсім маленькі, але вони також можуть слугувати нам підтримкою.

Згодом ми зможемо переглянути і розширити те, що дали чи чого навчили нас ці труднощі. Інколи замість питань «чому я? чому зі мною?» чи вигуків «о, знову!», які зазвичай призводять до самокритики, осуду і знецінення, корисними можуть бути: чого я можу навчитися з цієї ситуації?, що цей досвід хоче мені показати?, що справді мені потрібно?, як я можу подати про себе?, як ця ситуація узгоджується чи не узгоджується з моїми цінностями, з тим, що справді важливо для мене?, чи є щось, чого я можу навчитися?. Або інші питання, які радше налаштовуватимуть на процес і розширюватимуть сприйняття.

Інколи побачити зміст у труднощах нам можуть допомогти автобіографічні чи художні книжки, мемуари або спогади людей, які пережили складні обставини, досвід наших близьких, а також фільми. Можна почати з цього. Часто після подолання негараздів, люди переоцінюють свої погляди, створюють міцніші стосунки, наважуються на позитивні зміни та починають цінувати прості, радісні моменти і життя в цілому.

Спробуйте наповнити виклики надією і помічати інший досвід, який існує поруч з труднощами. Так, ми не можемо змінити факту, що у нашому житті трапляються стресові події чи ситуації, але можемо навчитися змінювати свою відповідь на них. Ці навіть найменші змінити є дуже цінними і важливими.

Почніть з маленьких кроків. Приймайте рішення та вживайте заходів, які допоможуть впоратися з труднощами або покращити якість вашого життя. Кожна людина має свої сильні сторони або здатність розвивати їх. Вони є кращим інструментом для нас, аніж сподівання або очікування, що одного разу все само собою покращиться або складеться. Якщо вам потрібно навчитися чогось, попросіть по допомогу друзів, колег чи фахівців. Як казав капітан Джеймс Кірк: «Я не вірю у безвихідні сценарії». Інколи викликом для нас є не стільки трудність сама по собі, скільки наше оцінювання ситуації. Можливо, ця стресова подія не є загрозою для вас, а скоріше кидає виклик вашому типовому мисленню чи поведінці у таких обставинах? Або історіям, які ви розповідаєте собі про своє життя, можливості чи на свої вміння. Які ваші небезвихідні сценарії?

Розвивайте стосунки та шукайте підтримки

Підтримуйте добрі і близькі взаємини у своїй родині чи поза нею. Дбайте про те, щоб укріплювати свою «систему підтримки». Якщо потрібно, шукайте своє плем’я, – людей, з якими ви можете плекати у стосунках довіру, взаєморозуміння, повагу і підтримку, поділяти цінності чи захоплення.

Якщо у вас є друзі чи рідні, з якими ви маєте добрі і довірливі стосунки, поділіться з ними своїми переживаннями. Поцікавтеся, що допомогло їм впоратися. Обговорення з іншими людьми також може допомогти.

15. лис. 2023, Немає коментарів

"Виховання без покарань"

4. лис. 2023, Немає коментарів

Як правило, з приводу фізичних покарань виникають бурхливі суперечки. Однак якщо навіть малюк у стані гніву вирізає з штор квіточки, то ці дії спровоковані батьками. Іншими словами, мама і тато його доводять до того, що він починає здійснювати неадекватні дії. Деяким батькам простіше кулаками діяти, ніж словами.

Фізичні покарання озлоблюють, ображають, принижують і залякують дітей. Від цього результат може бути тільки негативним. Більш того, зазвичай малюк і сам наляканий тим, що зробив. В даному випадку він покараний самою ситуацією. Тому замість того щоб його бити, треба заспокоїти, а потім обговорити те, що сталося. Ваш обов'язок – зрозуміти, що могло дитини до такої ситуації довести.

При дотриманні цих правил кількість неслухняних маленьких хуліганів знизиться у багато разів.

Природно, без покарань у процесі виховання обійтися важко. Однак яким повинно бути воно? Як знайти шлях до дисципліни малюка? Про такий шлях до дисципліни мріють всі мами і тата.

Нижче наводяться кілька правил, які вам допоможуть у родині підтримати дисципліну.

1. В житті кожного малюка обов'язково повинні бути заборони, вимоги та обмеження. Якщо батьки прагнуть засмучувати своїх дітей як можна рідше, то ці правила треба впровадити в репертуар спілкування.

Дуже часто від молодих батьків можна чути фразу: «Ми дитину по японській системі виховуємо, а вона велить не обмежувати його до трьох років. Коли три роки виповниться, тоді і почнемо вимагати». Хотілося б бачити такого малюка, якому до трьох років можна було робити все, що хоче, але з моменту досягнення цього віку він повинен буде «на повну котушку» виконувати всі вимоги, що пред'являються.

Головне, це лише на тій підставі, що він вчора став великим. Якщо ми зачепили це виховання, то треба відзначити, що воно спрямоване на те, щоб до трьох років малюк від прикростей не плакав, а не на те, щоб він не знав обмежень у чому-небудь.

2. Заборон і обмежень занадто багато бути не повинно, і вони обов'язково повинні бути гнучкими. Дане правило оберігає від авторитарного стилю спілкування.

Адже якщо ви будете малюка весь час смикати, то він дуже скоро стане заляканим. Поки дитина маленька, треба для нього визначити основні «не можна». Наприклад, не можна кусати, бити, щипати людей, вириватися на вулиці, ламати речі, бавитися зі сірниками і так далі. Ви, в свою чергу не повинні порушувати ці вимоги.

3. Вимоги батьків не повинні суперечити основним потребам дитини. Дуже часто мамам і татам докучає активність малят. Адже часом хочеться малювати на стінах, кидати каміння, влазити в бруд, ходити по калюжах, лазити по деревах, шуміти, стрибати.

Однак це є виявом важливої потреби в пізнанні, русі і вправі. Заборона таких дій рівносильний тому, щоб перегородити річку. Не поспішайте сказати дитині: «не Можна!» Організуйте для нього сприятливу обстановку і дозвольте вільно діяти.

4.Дорослі повинні між собою узгоджувати заборони та обмеження. Адже нерідко буває так, що мама говорить одне, тато – інше, тітка – третє. У подібній ситуації малюк не зможе звикнути до дисципліни і засвоїти правила. Він тільки розколює ряди дорослих, домагаючись свого. Між іншим, між дорослими стосунки від цього не стають краще.

5.Коли ви щось забороняєте або вимагаєте, тон повинен бути дружньо роз'яснювальним, а не наказовим.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ «ЯК РОЗВИНУТИ МОВЛЕННЯ ДИТИНИ?»

20. жов. 2023, Немає коментарів

В світі, де гаджети займають провідну роль в житті людей, у дітей все частіше почали проявлятися різноманітні вади мовлення, пропоную вам ряд занять, які легко провести вдома. Дані поради, при регулярному і постійному повторенні, допоможуть вам розвинути мову у ваших малюків.

1. Розмови з дитиною, коментуємо свої дії, задаємо питання, спонукаємо до розмови.

2. Читання книг, казок та віршів.

3. Співаємо разом пісні.

4. Розвиваємо дрібну моторику рук. Ліплення з глини, тіста, піску, сортуємо ґудзики, нанизуємо намистинки і т.д.

5. Масаж пальчиків, долонь, пальчикова гімнастика («Сорока – ворона», «Оцей пальчик наш дідусь» і т.д.)

6. Розвивайте розуміння мови, даючи дитині прості інструкції по типу: «дай ручку», «де пальчики» і т.д.

7. Частіше вимикайте телевізор, комп’ютер, телефон.

8. Вчіть дитину розрізняти предмети за розміром, формою, кількістю, кольором.

9. Ніколи не розповідайте іншим людям в присутності дитини про її вади.

10. Розвиток міжпівкульної взаємодії. Вправа «Ліхтарики» (Покласти кисті на стіл. Одна – стиснута в кулак, інша лежить на столі долонею. Одночасно змінювати положення рук (якщо права в кулаці, а ліва – долоня, то змінити на: права – долоня, ліва – кулак і так далі). Вправа “Кільце” (Піднімаємо вгору обидві долоні і починаємо перебирати пальці на обох руках, поєднуючи в кільце з великим пальцем по черзі вказівний, середній, безіменний та ін. Виконується спочатку правою рукою, потім лівою, потім обома. Ведучий змінює темп виконання, то прискорюючи, то сповільнюючи його).Вправа “Кулак – ребро – долоня” (Ведучий показує дитині три положення долоні на столі, які послідовно змінюють один одного: розкрита долоня на столі, долоня, стиснута в кулак, долоня ребром на столі. Спочатку вправа виконується разом з ведучим:

а) долонею правої руки;

б) долонею лівої руки;

в) обома долонями одночасно.

При цьому міняємо темп виконання, то, прискорюючи, то, сповільнюючи його. Потім дитина виконує вправу самостійно).

Вправа “Вухо – ніс” (Лівою рукою візьміться за кінчик носа, а правою рукою – за протилежне вухо. Одночасно відпустіть вухо і ніс, хлопніть в долоні, змініть положення рук «з точністю до навпаки).

11. Вправи на мовне дихання. Дихальна гімнастика проводиться до прийняття їжі, в добре провітреному приміщенні, щоденно по 5-10 хв. Дуйте через трубочки різних діаметрів, надувайте мильні бульбашки, повітряні кульки, здувайте зі стола шматочки паперу або вати, гасіння свічки, дмухання на паперові човники, що плавають на воді. Вправа "Метелики" (Метелик красивий на квітці сидів. Ми подули, він полетів.(Паперові метелики прив'язані на ниточці. Дитина тримаює метелика й дмухає на нього)). Вправа "Прокололась шина"(Повітря легко ми вдихаєм, Потім повільно видихаєм. Так прокололася шина У нашої машини.(Зробити легкий вдих (накачати шину повітрям), видихнути (показати, як повітря повільно виходить через прокол у шині (зі звуком [ш])).

12. Артикуляційні вправи. Заняття має проводитися щоденно протягом 10хвилин. Кожну вправу дитина має повторити 5 – 10 разів. Шия і плечі мають бути не напружені. Вправа «Вовк», попросити малюка показати, як виє вовк (витягнути губи вперед і вимовити звук у –у – у). Вправа «Кошеня». Попросіть дитину похлебтати, як кошеня, швидко висовуючи і втягуючи губи. Вправа «Бульбашка». Навчіть дитину надувати щоки і різко розривати змичку губ. Вправа «Жабка».

Рот трохи відкрити. Посміхнутись, губи розтягнути так, щоб було видно верхні зуби. Утримувати таке поло¬ження під лічбу 10-15 секунд (Жабка їсти захотіла,враз взялась вона за діло — наловила аж сім мух тому й рада: рот — до вух!). Вправа «Щіточка». Посміхнутись. Закусити спочатку верхню, а потім нижню губу зубами (Дуже працьовита тітка. Чистить біло зуби щітка). Вправа «Лопаточка». Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не дрижав. Утримувати у такому положенні 10-15 секунд (Широким я язик зроблю, на нижню губку покладу. Гарна вийшла і пласка моя лопатка з язика. Жаль, така лопатка не скопає грядки).

13. Вправи на рівновагу. Катання на самокаті, роликових та простих ковзанах, скейтборді, на велосипеді без допоміжних колес. Нестійкі поверхні – ходіння по нестійких поверхнях (наприклад, по подушках, кріслах-мішках чи ковдрах на підлозі) змушує тулуб працювати над тим, щоби зберігати вертикальне положення. Нестійкі гойдалки й рухливі ігри, підвішені сходи й канати. Коли гойдалки рухаються несподіваним чином, це змушує м'язи тіла інтенсивніше працювати. Ходьба типу «тачки» (дитина ходить на руках, а дорослий підтримує її ноги). Плавання – змушує тулуб боротися з опором води, забезпечуючи тим самим більш глибоке відчуття себе у просторі. Присідання на коліна, не торкаючись рукою підлоги, підйом і передача повітряної кульки рукою іншому гравцю. Гра у класики – вимагає від дитини зміни напрямку руху та стрибків швидко й часто.

Всеукраїнська програма ментального здоров'я "Ти як?"

24. вер. 2023, Немає коментарів

У тебе нічого не вийде»: 11 фраз, які можуть травмувати дитину

26. кві. 2023

Займи себе чимось, не заважай мені

Батьки, які так говорять, зазвичай втомлені та потребують відпочинку. Але формулювати свою думку саме так не можна: це демонстрація того, що справа мами чи тата важливіша за те, що відчуває і потребує дитина.

Якщо постійно ігнорувати прохання дітей – вони почнуть сумніватись у своїй цінності, будуть думати, що мають заслужити увагу батьків.

ЯК ЗАМІНИТИ:

Я втомилась і хочу трохи відпочити. Пограймося за півгодини

Будеш погано поводитись – тебе забере поліція

Це відверте залякування, яке акцентує на неповноцінності дитини. Ніби з нею щось не гаразд і батьки не впораються: це може зробити лише поліція або хтось інший.

Зрештою, діти згодом зрозуміють, що в поліцію їх ніхто не здасть і це обман. Дитина може почати знецінювати усе, що кажуть батьки: бо в їхніх словах немає наслідків. Також перестати слухатись і припинити їм довіряти.

ЯК ЗАМІНИТИ:

Я серджусь, коли бачу неповагу або порушення наших правил

Не плач, ти вже дорослий!

Плач – це такий соціальний сигнал тривоги, що «мені потрібна допомога». Ігнорувати або забороняти плакати дитині не можна. Як і не варто говорити їй, що вона доросла: це неправда – дорослі ж плачуть.

Щоб дитина заспокоїлась, потрібно створити умови, у яких вона заспокоїться. А це відповідальність батьків.

Якщо дитина плаче, потрібно, щоб дорослий прийняв її сльози та показав співчуття. Обов’язково питати про те, як ви можете допомогти і в чому причина сліз, якщо вона неочевидна. Не треба нервувати, кричати на дитину чи щось забороняти.

ЯК ЗАМІНИТИ:

Розкажи мені, що сталось і чому ти плачеш. Я можу допомогти?

Чому ти не такий хороший, як (хтось)

Дитину можна порівнювати лише із її минулими успіхами. Наприклад: «Вчора ти так добре поводився, а сьогодні – ні. Я засмучена». Фраза «Чому ти не такий» – це приниження гідності. Ці слова не дозволяють дитині рости та закріплять у її свідомості, що вона справді не така, як інші.

Це може призвести до того, що дитина скаже: «Навіщо мені старатись, я все одно не така хороша». І в дорослому віці, наприклад, піти на злочин або інші протиправні дії. Або навпаки – не відчувати себе вартою гідного ставлення чи взагалі доброго життя.

ЯК ЗАМІНИТИ:

Ти вже багато вмієш, але багато чого можеш навчитися – не зупиняйся

Ми усе для тебе робимо, а ти невдячний!

Ця фраза змушує дитину відчувати тягар за те, що вона народилась. Тобто батьки роблять її винною за те, що вирішили її народити.

Дитина усе це проковтує, сприймає за правду і починає почуватися винною, навіть коли просто вчасно не помила посуд. Це вічне почуття провини не дозволить повноцінно реалізувати себе у кар’єрі: буде звичка відчувати вину за успіх. Людина звикає, що нічого не буває просто так – за все треба платити.

Ці слова говорять: «Ми тебе народили, скажи «дякую». Якщо ця фраза з’являється, то є сигналом для батьків: варто подумати, чи справді ми робимо для дитини усе те, що їй потрібно. Це індикатор того, що зв’язок між дитиною та батьками втрачений.

ЯК ЗАМІНИТИ:

Я хотіла тебе потішити, і мені сумно, що це не вдалось. Що я можу зробити для тебе?

Мене не хвилює, що ти хочеш. Роби те, що кажу

Такі слова вчать дитину не мати права відчувати те, що вона відчуває. Вчать мовчати, коли їм боляче або коли відчувають дискомфорт, адже розуміють, що їхня думка не важлива. У дорослому віці це може призвести до того, що людина починає служити іншим: адже її життя та емоції нікого не хвилюють.

Іноді дитині не треба давати вибору, наприклад, у питанні йти чи не йти до школи. Просто це треба правильно сформулювати, без агресії та звинувачень.

ЯК ЗАМІНИТИ:

Я розумію, що ти не хочеш цього робити. Але для мене дуже важливо, щоб ти це виконав, тому що...

Як же ти мені набрид

Ця фраза принизлива для дитини і означає, що батьки не сприймають її повністю. Повністю набриднути дитина не може, дратує лише якась певна її дія, про яку варто говорити. Наприклад: «Я втомилась від того, що ти постійно робиш це неправильно», але без зайвої агресії та докорів.

Слова «ти мені набрид» – правдиві, але насправді проблема не у дитини, а в батьків – вони просто втомились.

ЯК ЗАМІНИТИ:

У мене зараз немає сил на спілкування із тобою, потрібно відпочити

Не рухай – розіб’єш, не чіпай – поламаєш

Якщо батьки занадто часто це повторюватимуть, діти стають дуже невпевненими у собі та скутими, бояться будь-що сказати чи зрушити з місця. Їх ображатимуть чи навіть битимуть у школі – вони нічого не зроблять, бо є установка, що не здатні взагалі щось робити.

Якщо йдеться про «не чіпай нічого» у музеї чи у гостях, то це варто пояснити напередодні й домовитись із дитиною: не рухай цього, бо воно може розбитись. Але ніяк не «ти розіб’єш». Тобто пояснити дитині, що проблема не в ній, а у самому предметі – він може легко розбитись. Так їй не буде здаватись, що предмет важливіший за неї.

ЯК ЗАМІНИТИ:

Обережно із вазою: мені важливо, щоб вона була цілою

Я тебе зараз вдарю!

Ця конкретна фраза означає емоційне насилля над дитиною з натяком на фізичне насилля. Дитина втрачає почуття безпеки – базової умови для її розвитку. Це дуже складно для дитини, бо батьки із позиції захисника переходять у позицію агресора. У майбутньому вона може справді потребувати допомоги, але до батьків звертатись не буде.

Насильство чи погрози вчинити його – це сильна травма для дитини. У такі моменти вона відчуває свою безпорадність, бо ніяк не може захиститись.

Побиття у дитинстві привчає до фізичного насильства: дитина розуміє, що воно можливе і що його можна вчиняти за якихось певних умов. У майбутньому вона шукатиме собі такі стосунки, де прояв любові буде пов’язаний із насиллям, або сама стане агресором.

Насильство впливає на усе життя людини, на її здоров’я і на стосунки з іншими людьми. Навіть погроза побиття для дитини – це дуже сильний стрес. Замінити цю фразу можна: «Я дуже розізлилась на цей вчинок. Так робити не можна ніколи!».

ЯК ЗАМІНИТИ:

Я такий злий на тебе

Як тобі не соромно!

Це фраза-маніпуляція, яка має викликати почуття провини. Дитина інтерпретує ці слова так «інші люди важливіші за мене». Вона звикає до того, що з нею щось не так, що вона невдаха і не може виконати очікування батьків.

Доросла людина з такою травмою більше переживає за почуття інших, ніж за свої. Це призводить до хронічного почуття провини, навіть якщо винен хтось інший. Наприклад: «Я не буду писати скаргу, бо мені соромно».

Сором – деструктивне, токсичне почуття, яке може руйнувати дитячу психіку. Варто розуміти, що, коли дитина робить щось не так – це не тому, що вона хоче зробити неприємно батькам. А тому, що не вміє справлятись зі своїми бажаннями та емоціями – і допомогти впоратись із цим мають батьки.

ЯК ЗАМІНИТИ:

Мені неприємно, коли ти так поводишся

У тебе нічого не вийде

Дитина може зрозуміти ці слова так: батьки не сприймають її такою, якою вона є. Вона виростає гіперневпевненою у собі, постійно усього соромиться, не може достатньо реалізувати всі свої навички.

Такі діти не вміють ставити собі мету та досягати її, бо у їхній свідомості це приречено на невдачу. Вони не бачать майбутнього і тому дуже часто бояться рухатись уперед.

Такі діти можуть легко ставати алко чи наркотично залежними, бо у безвиході: «Я зараз приречений терпіти усе, бо майбутнього у мене немає».

ЯК ЗАМІНИТИ:

Спробуймо ще раз! Ти обов'язково зрозумієш, як це зробити

ЩО ВАРТО ГОВОРИТИ ДИТИНІ

Я люблю тебе просто тому, що ти є.

Я люблю тебе, навіть коли ти злишся (сумуєш)

Я вірю, що у тебе все вдасться. Спробуй ще.

13 ПОРАД, ЩОБ КРАЩЕ ЗРОЗУМІТИ ПСИХОЛОГІЮ ДІТЕЙ

24. кві. 2023, Немає коментарів

Зигмунд Фрейд стверджував, що дітьми спочатку рухають інстинкти й егоїстичні спонукання. Поступово вони пристосовуються до умов навколишнього світу, засвоюючи цінності і правила батьків. Батьки відіграють важливу роль у розвитку самосвідомості дитини.

Розглянемо кілька порад, які допоможуть вам зрозуміти, як бачить світ дитина.

Що таке дитяча психологія?

Дитяча психологія - це один з найпопулярніших розділів психології розвитку. Він присвячений вивченню психічних процесів, які відбуваються з дитиною з народження до підліткового віку. Особливу увагу в дитячій психології приділено змінам, які відбуваються з дитячою психікою з раннього дитинства.

Як краще розуміти дитячу психологію

Відомий психолог Жан Піаже стверджує: «Що стосується моралі або інтелекту, дитина не народжується хорошою або поганою. Вона сама господар своєї долі».

Виховання дітей - це щось більше, ніж просто забезпечення їх комфорту. Виховувати дитину - значить дарувати їй емоції і забезпечувати її безпеку. Розглянемо кілька головних порад про те, як краще зрозуміти психологію вашої дитини.

1. Головний секрет - спостереження

Один з найпростіших і в той же час ефективних способів вивчення психології дитини - спостереження. Проявляйте інтерес до того, що ваші діти роблять і говорять.

Спостерігайте за поведінкою і емоціями дитини, коли вона їсть, спить, грається тощо.

Майте на увазі, що ваша дитина унікальна і має свої риси характеру навіть у дитинстві. Тому не варто порівнювати свою дитину з іншими дітьми, тому що це викликає у неї стрес і навіть змушує відчувати себе неповноцінною.

Щоб зрозуміти психологію дитини, поставте собі кілька запитань:

· Що дитина любить робити найбільше?

· Як вона реагує, коли їй доводиться робити те, що їй не подобається (наприклад, їсти овочі, рано вставати або виконувати роботу по дому)?

· Наскільки вона товариська? Чи готова вона ділитися чимось з іншими дітьми або пробувати щось нове?

· Скільки часу їй потрібно, щоб освоїтися в новому середовищі? Чи легко вона пристосовується до змін?

Відповідаючи на ці питання, не оцінюйте свою дитину. Просто спостерігайте.

2. Проводьте якісний час з дитиною

Сьогодні батьки буквально розриваються між будинком і роботою, називаючи це багатозадачністю. При цьому виховання дитини опиняється в ряді багатьох інших справ.

Якщо вам теж не вистачає часу на виховання дитини, пора щось змінювати. Якщо ви хочете розуміти свою дитину, перш за все ви повинні приділяти їй час.

· Часу, який ви проводите з дитиною за сніданком і вечерею, недостатньо. Присвячуйте час тому, щоб поговорити з дитиною і пограти з нею.

· Розмови з дитиною дозволяють вам дізнатися, що відбувається в її житті в школі і вдома, яку музику і фільми вона любить, що їй подобається, а що - ні.

· Якісний час не обов'язково означає розмову або спільні заняття. Іноді ви можете просто сидіти з дитиною і мовчати. Просто спостерігайте за дитиною - і ви почнете розуміти особливості її особистості.

3. Дітям потрібна ваша повна увага

Коли ви збираєтеся провести час зі своєю дитиною, не плануйте на цей час ніяких інших справ. Ваша дитина заслуговує вашої повної уваги. Якщо ви будете розмовляти з дитиною і одночасно готуєте їжу, ведете машину або займаєтеся чимось ще, швидше за все, ви втрачаєте найважливіше з того, що вона вам розповідає.

Плануйте час, який ви присвятите тільки вашій дитині. Коли ви не відволікаєтеся ні на які сторонні справи, дитина відчуває себе в безпеці і готова відкриватися вам ще більше.

4. Звертайте увагу на оточення дитини

Дослідження довели, що поведінка дитини багато в чому визначається оточенням, у якому вона виховується. Тому батькам варто звернути увагу на те, з ким спілкується дитина.

· Дослідження також довели, що оточення дитини впливає на розвиток її мозку. Це, у свою чергу, впливає на розвиток мовних і когнітивних навичок. При цьому особливо важлива домашнє середовище.

· Поведінка дитини багато в чому залежить від того, які люди її оточують і як вона взаємодіє з ними. Зверніть увагу на середовище, яке оточує дитину вдома і в школі. Наприклад, якщо дитина агресивна або має проблеми з соціалізацією, подумайте, хто або що на це вплинуло.

5. Зрозумійте, як функціонує мозок дитини

· Батьки можуть добре знати фізіологічні особливості своєї дитини, але

вони не знають, якпрацює її мозок. Мозок дитини розвивається з досвідом, якого вона набуває. Відповідно, вона вчиться реагувати певним чином у різних ситуаціях.

· Розуміння того, як функціонує мозок дитини, може допомогти вам

дізнатися багато про поведінку дитини, про те, як вона приймає рішення, про її соціальні, логічні і когнітивні здібності.

· Негативний досвід може призвести до негативних емоційних реакцій

дитини. Це може погано позначитися на її розвитку.

· Розуміння того, як працює мозок дитини, допоможе вам перетворити

негативний досвід на нові можливості для розвитку.

· Відомий американський психолог Деніел Сіґел, автор книги

«Зростаючий мозок» стверджує: «Розуміючи функції мозку, батьки можуть допомогти своїм дітям створити міцну основу для здорового соціального життя й емоційного благополуччя, навчити їх з легкістю долати важкі ситуації».

6. Дозвольте дитині розповідати історії

Розмовляти з дитиною важливо, але не менш важливо і слухати її, коли вона говорить. Ініціюйте розмову, а потім послухайте, що дитина намагається вам сказати. Іноді дітям буває складно висловити свої думки, тому звертайте увагу не тільки на їх слова, а й на невербальні сигнали:

· тон голосу: способи, якими дитина виділяє слово або фразу;

· вирази, які показують, що відчуває дитина в даний момент. Коли вона розповідає про щось, постарайтеся зрозуміти, які емоції вона при цьому відчуває: чи подобається їй те, про що вона розповідає, чи боїться вона, чи перебуває у стресовому стані;

· мова тіла: стежте за зоровим контактом, за позою дитини, положенням її рук;

Вам слід не тільки слухати дитину, а й давати їй зрозуміти, що ви її чуєте і сприймаєте її слова всерйоз. Відповідайте дитині, щоб вона розуміла, що ви її чуєте. Якщо вам щось незрозуміло, запитуйте. Але не говоріть надто багато і не ставте багато питань, тому що це може перевтомити дитини і змусити її замовкнути.

7. Діти висловлюють свої емоції по-різному

Існують різні способи, за допомогою яких діти висловлюють свої думки й емоції. Крім розмов, вони можуть використовувати для цього різні дії.

· Якщо ваша дитина любить малювати, писати або грати, заохочуйте ці заняття. Віддайте її в художню школу - так ви допоможете їй краще виражати себе. Ви можете пропонувати дитині теми для малюнків, але при цьому не потрібно обмежувати її фантазію.

· Запропонуйте дитині вести щоденник, у якому вона буде писати про свої заняття і враження за день. Чим більше дитина пише або малює, тим краще вона проявляє себе.

· Приділіть час, щоб проаналізувати малюнки дитини, щоб зрозуміти, як вона бачить навколишній світ. Не намагайтеся аналізувати кожну деталь - інакше ви ризикуєте зробити неправильні висновки про дитину або спроектувати на неї свої емоції.

· Дозвольте дитині самій пояснити, що вона намалювала або написала, і що вона відчуває з цього приводу.

8. Правильно ставте запитання

Якщо ви хочете, щоб дитина ділилась з вами своїми думками, ставте їй правильні запитання. Почніть розмову з відкритих питань, які мотивують дитину поділитися подробицями.

· Замість того щоб запитати: «Тобі подобається ця пісня?», запитайте: «Що ти думаєш про цю пісню?» На перше питання відповідь може бути «так» або «ні», тоді як відкрите питання дозволить їй розповісти більше.

· Замість того щоб запитати, з ким дитина гралася у дворі, запитайте, у які ігри вони грали. Дозвольте дитині в деталях пояснити суть гри і не перебивайте її.

· Ніколи не уникайте питань, які задає дитина. Якщо у вас немає відповіді на питання, поверніться до нього пізніше. Якщо ви ігноруєте питання дитини, вважаючи їх дурними, у майбутньому вона, ймовірно, не захоче ставити запитання.

9. Дізнавайтеся більше про розвиток дитини

Ви повинні розуміти, що відбувається з дитиною на різних етапах її розвитку, щоб переконатися, що цей процес проходить нормально. Читайте книги й інтернет-сайти, присвячені даній тематиці, розмовляйте з фахівцями, які можуть вам розповісти про розвиток дитячої психіки. Коли ви не знаєте, як розвивається дитина, вам може здаватися, що з дитиною щось не так. Не поспішайте робити песимістичні припущення.

10. Спостерігайте за іншими дітьми

Іноді спостереження за однолітками вашої дитини допомагає вам краще її зрозуміти. Ви бачите, як діти поводяться з оточуючими, і можете визначити сильні і слабкі сторони їх особистості.

Це не означає, що вам потрібно порівнювати вашу дитину з кожним її другом або однокласником. Батьки часто визначають здібності своєї дитини, порівнюючи її з однолітками. Але в довгостроковій перспективі це може мати негативний вплив на дитину. Порівняння - це не завжди погано, але з ним варто не перестаратися.

11. Співпереживайте - поставте себе на місце дитини

Іноді, щоб стати ближче до дитини, ви повинні поставити себе на її місце, думати і іноді навіть вести себе, як вона. Емпатія - це важлива якість, яку батьки повинні розвинути, якщо хочуть краще розуміти свою дитину. Ви знаєте, що відчуває ваша дитина, коли вона розповідає вам про це. Але ви можете не розуміти її почуттів, якщо ви не можете співпереживати дитині. Розглянемо кілька простих способів розвинути свою емпатію.

· Прислухайтеся до почуттів дитини. Спробуйте зрозуміти, що вона переживає.

· Говоріть з дитиною її мовою, щоб вона могла зрозуміти вас. Запитайте себе: якби ви були дитиною, змогли б ви зрозуміти дорослу розмову, що повна складних слів і виразів?

Коли ви не можете зрозуміти поведінку дитини, запитайте себе: як би ви повелися на її місці?

12. Розвивайте емоційний інтелект дитини

Довгий час до емоцій дитини не ставилися так само серйозно, як до емоцій дорослої людини. Почуття і емоції дитини сприймалися як належне, оскільки вважалося, що діти забувають їх, коли виростають.

Ніколи не варто недооцінювати емоції дитини або її здатність керувати ними.

Емоційний інтелект (EQ) - це здатність людини розпізнавати, висловлювати і контролювати свої емоції. У кожної дитини свій унікальний темперамент, який дається їй з народження. Одні діти відкриті й ініціативні, інші - сором'язливі і повільні.

Ви повинні розуміти емоційний інтелект своєї дитини і зробити все можливе, щоб допомогти їй розвинути цю якість.

13. Не робіть поспішних висновків

Не думайте, що ви точно знаєте, чого хоче ваша дитина і як вона себе почуває в будь-який момент. Якщо дитина ні на що не скаржиться, ви можете припустити, що вона щаслива. Або ви можете вважати себе хорошими батьками тільки тому, що дитина добре поводиться на публіці і не вередує.

Коли ви робите подібні припущення, ви перестаєте розуміти свою дитину. Через це ви можете робити неправильні вчинки по відношенню до неї. Коли ви не впевнені в тому, що відчуває дитина, просто запитайте у неї - і ви розвієте всі сумніви.

Консультація для батьків "Ознаки щасливої родини"

24. кві. 2023, Немає коментарів

Родина формує в малюкові відчуття відповідальності, привчає його чинити справедливо. Моральні якості, набуті в дитинстві, стають основою для подальшого розвитку особистості. Доведено, що діти вибудовують своє подальше життя, спираючись на ту модель поведінки, яку засвоїли в дитинстві від власних батьків.

Взаємовідносини, побудовані на повазі, підтримці і доброзичливості, сприяють емоційному здоров’ю всіх членів сім’ї. Особливо це важливо для дитини, яка тільки пізнає світ і шукає своє місце в ньому. Завдання батьків — допомогти малюкові розкрити власний потенціал, дозволити йому бути собою і забезпечити йому щасливе дитинство.

«7 ознак щасливої родини»

Батьки завжди прагнуть дати дитині все найкраще і створити комфортні умови для її розвитку. В нагоді стають різноманітні тренінги, гуртки, майстер-класи. При цьому багато сімей забуває, що запорукою щастя малюка є щаслива родина, в якій панує гармонія і любов. Існують ознаки, за якими можна відрізнити справді щасливі сім’ї.

У щасливій родині панують теплі стосунки

По-справжньому щасливою можна назвати родину, в якій усі члени підтримують один одного, хвилюються, спільно проживають радісні і сумні події. Важливо, щоб не лише батьки турбувалися про дітей, але й діти так само розуміли почуття мами і тата.

У щасливих сім’ях завжди знайдуться спільні інтереси і теми для обговорення. Таким родинам не треба довго вигадувати заняття для дозвілля, тому що їм цікаво і весело разом.

У щасливій родині немає місця брехні

У щасливому подружжі чоловік і жінка чесні між собою. Брехня псує стосунки в родині, тому завжди краще говорити правду, якою б вона не була. Приховувати дрібниці не варто, а великими проблемами завжди краще поділитися, а не тримати їх в таємниці і намагатися вирішити самостійно.

Дитину треба змалечку привчити до того, що батькам потрібно довіряти. Тоді малюк буде ділитися з вами своїми страхами і переживаннями. При цьому батькам важливо контролювати свої емоції, не нехтувати дитячими почуттями, а спокійно обговорювати з малюком все, що його турбує. Якщо дитина знатиме, що на неї не кричатимуть через розбиту склянку, забруднений одяг чи погану оцінку, то вона сама розповість вам про те, у чому завинила.

У щасливій родині кожен може проявляти свої емоції

Часто на форумах для батьків пишуть, що не треба сварити дитину, демонструвати їй своє невдоволення чи гнів. Але як тоді малюк повинен зрозуміти, що добре, а що ні?

Насправді здоровий прояв емоцій — це нормально. Діти набагато краще за дорослих вміють розпізнавати справжні емоції, але вони за своєю природою ще не розуміють, навіщо батьки приховують їх. Тому навчіться демонструвати свої емоції: смійтесь, коли вам весело, або насуптеся, коли сердиті. Це сприятиме кращому розумінню між вами і малюком.

Щаслива родина планує майбутнє

Суперечок не уникнути, якщо подружжя має абсолютно різні погляди на те, як їм в подальшому будувати власне життя. Щасливі сім’ї мають спільні цінності і разом будують плани. Вони бачать життя приблизно однаково і прагнуть досягти спільної мети.

При цьому не слід вибудовувати власні плани на майбутнє дитини. Вона сама має вирішувати, яку професію обрати, який гурток відвідувати тощо. Батьки можуть лише порадити, але не наполягати.

У щасливій родині розподіляють обов’язки

Побут часто стає причиною сварок, але не в щасливих родинах, які вміють розподіляти обов’язки. В таких сім’ях немає поділу на жіночу і чоловічу роботу. У щасливій родині всі домашні справи виконуються спільно, а не покладаються лише на дружину або чоловіка. Немає нічого поганого в тому, що один член сім’ї готує обід, а інший миє посуд. Чоловік і дружина завжди готові підтримати один одного і допомогти.

Дитину теж треба привчати до того, що вона повинна допомагати батькам. Але домашні обов’язки повинні відповідати віку малюка. Спочатку треба привчити його збирати іграшки, потім — прибирати за собою тарілку і витирати стіл після обіду. Коли дитина подорослішає, вона може мити посуд чи самостійно прибирати у власній кімнаті.

У щасливій родині кожен має час на себе

Якою б дружною не була родина, часом кожному хочеться приділити час лише собі: відпочити, подивитися фільм чи почитати книгу, зустрітися з друзями. Це абсолютно природне бажання, яке мають поважати інші члени сім’ї.

У щасливих родинах жінка і чоловік розуміють, що вони не мають потреби кожну вільну хвилину проводити разом. Це не шкодить їхнім стосункам, а навпаки робить їх більш міцними і здоровими.

Щаслива родина проблеми вирішує спільно

У будь-якій родині трапляються сварки чи різні проблеми, але по-справжньому щасливі сім’ї долають їх разом. Вони не накопичують образи і претензії і швидко йдуть на примирення.

У щасливих родинах немає правильної і неправильної думки. Рішення приймаються спільно, а якщо погляди подружжя не збігаються, то вони обговорюють ситуацію і знаходять компроміс.

Дитина також повинна мати право голосу. Це не означає, що малюк сам вирішуватиме, надягати йому шапку чи ні. Але він повинен мати змогу обрати, яку шапку йому носити. Тоді дитина відчуватиме власну важливість і відповідальність за зроблений вибір.

Щаслива родина започатковує сімейні традиції

Чудово, коли сім’ї започатковують власні традиції. Це може бути будь-що: спільне прикрашання новорічної ялинки, недільні прогулянки парком або катання на велосипедах. Здавалося б, це дрібничка, але насправді традиції поєднують усіх членів родини і зміцнюють взаємовідносини між ними.

Спільні традиції можуть стати приводом зібратися разом навіть тоді, коли діти вже подорослішають і будуватимуть власне життя.

У щасливій родині кожен має право на помилку

Кожна людина може помилитися, і в щасливих сім’ях це розуміють. Якщо комусь із родини щось не вдалося, інші члени сім’ї ніколи не засуджуватимуть його, а навпаки підтримають і допоможуть.

Діти часто роблять помилки. Завдяки ним вони краще пізнають цей світ. Не слід сварити малюка за це. Краще поговоріть з ним і поясніть, як чинити правильно.

Тоді дитина відчуватиме вашу підтримку і не боятиметься помилятися.

Щаслива родина вміє радіти дрібницям

Щасливі сім’ї не чекають вагомих приводів для радості, а радіють теплій погоді, смачному сніданку, можливості провести день разом. Чекаючи причини для радості, можна проґавити дійсно щасливі моменти. Такі дрібнички наповнюють життя позитивними емоціями, треба лише вміти їх помічати. Сміх і радість в житті дитини сприяють емоційному здоров’ю, наповнюють її енергією та бажанням щось робити.

Криза 3 років. 7 корекційних ігор в допомогу батькам

15. лют. 2023, Немає коментарів

Трирічна дитина переживає становлення маленької особистості. Цей етап болісно переживає не тільки вона сама, але і батьки, які губляться в здогадах, чим допомогти своєму чаду в цій ситуації. І хоча капризи трирічних діток часто виводять батьків з себе, цей період обов’язково повинен бути в житті вашої дитини, адже саме в цей період в дитині виникає прагнення до самостійності і прояву сили волі. Відсутність будь-яких проявів кризи трьох років може бути сигналом затримки розвитку дитини, тому зустрічайте цей вік з радістю: малюк стає самостійним.

На етапі кризи трьох років важливо зловити золоту серединку між вседозволеністю і тотальною забороною всього.

Допомогти впоратися з кризою трьох років і направити виховання малюка в потрібне русло допоможуть сюжетні гри.

Гра в магазин. Дитині відведіть роль продавця, а батьки або старші діти – покупці. Коли малюк продає що-небудь, йому важко розлучатися з річчю, віддавати комусь своє. Згодом він зрозуміє, що річ йому повернуть назад, і буде просити пограти з ним в цю гру ще раз. Якщо ваша дитина часто влаштовує істерики в супермаркетах, відправте до нього в магазин ляльку-маму і ляльку-дочку. Нехай донька влаштує скандал, заспокоюйте вередуючу ляльку разом з малюком.
Придумайте малюкові «дуже важливу справу» – готування їжі для ляльок, будівництво будинку, створення нової картини. Нехай малюк проявляє свою самостійність в грі, не варто переривати його своїми порадами.
Посадіть за стіл улюбленого іграшкового друга малюка. Нехай він постійно веде себе неправильно. Разом виховуйте його. Покладіть його спати. Візьміть з собою на прогулянку. Разом розбирайте поведінку пустуна – що він робить неправильно і чому так робити не треба. Нехай малюк вчиться відрізняти хорошу поведінку від поганої. Беручи на себе роль «вихователя» в грі, малюк і в житті буде вести себе відповідно.
Разом з дитиною робіть різні іграшки і вироби своїми руками. Цей творчий процес дозволить стати малюкові більш посидючим.
Складайте з дитиною казки. У віці трьох років малюки люблять фантазувати. Нехай в казках будуть виховні моменти. Дізнавайтеся разом один одного.
Ігри-драматизації дозволять зняти прояв агресії. На роль негативного героя вибираємо дитину, котра виявляє ознаки агресії. “Вовк дуже злий, він голосно гарчить, хоче налякати козенят (пропонуємо дитині поричати). Сильно стукає в двері, тупотить від невдоволення ногами “. За допомогою цих занять виганяємо агресію. Чим сильніше дитина гарчить, стукає ногами, тим ефективніша ця вправа. Так само ці прийоми сприяють розвитку акторської майстерності. Якщо в групі декілька чоловік проявляють агресію, то залучаємо їх в гру. “Діти, до нас в групу прийшов Бармалей. Він хоче забрати у нас всі іграшки, щоб ми сиділи на стільчиках і плакали. Давайте виженемо його “. Пропонуємо “закидати” Бармалея мішечками з піском, грудочками з вати. Це може бути іграшка або картинка.
Коригувати негативні прояви можна через ліплення, тому що це пластичний матеріал, потім можна зліпити іншого героя. “Давайте зліпимо лисицю, яка вигнала зайчика з хатинки. Вона у нас вийшла зла, у неї хитрі очі, на лапках гострі кігті. Давайте змінимо сюжет казки, зліпимо добру лисицю. Нехай вони живуть з зайчиком дружно, разом. А цю лисицю ми виженемо. Зімніть пластилін, міцно будемо на нього натискати, щоб зла лисиця скоріше пішла і з’явилася добра “.

Постарайтеся приділити максимум уваги трирічному малюкові, але не будьте нав’язливі. Надлишок уваги перетворить малюка в деспота, навіть може викликати різні фобії і неврози. Недолік може породити різні хворобливі фантазії.

Отже, рецепт від кризи трьох років дуже простий: терпіння, розуміння, творчість, ігри і, звичайно ж, почуття гумору.

Ресурсна вправа "Я є. Я маю. Я можу. Я буду" Шукаймо ресурс усередині себе!

9. гру. 2022, Немає коментарів

Шукаймо ресурс усередині себе!

Для виконання вправи знадобиться 5-10 хвилин

📝 "Я є"

Напишіть те, чим ви пишаєтеся в собі і що доброго пов'язане з вами.

(Я витривала(ий). Я активна(ий). Я адаптивна(ий). Я любляча(ий тощо)

📝 "Я маю"

Перерахуйте людей, місця та різні ресурси, на які ви можете покластися.

(Робота, заощадження, ідеї реалізації, батьки, друзі, колеги тощо).

📝 "Я можу"

Напишіть навички, вміння, види діяльності, якими ви володієте.

(Брати відповідальність, керувати проектами, вчитися, спілкуватися іноземною мовою, підтримувати людей, знайомитися з людьми тощо).

📝 "Я буду"

Вкажіть, що ви робитимете, щоб підтримати себе у важкі часи.

(Піду на прогулянку, ляжу спати вчасно, подзвоню подрузі, займуся спортом, творчістю тощо).

В останньому пункті можна також записати такі кроки, які необхідні для покращення ситуації та вирішення проблем.

Мета цієї вправи – нагадати собі про ресурси, як зовнішні, так і внутрішні, щоб підтримати себе в складні та перехідні часи.

Завантажити ще

Консультація для батьків: «Як подолати дитячу агресивність»

Три сходинки до школи: поради для батьків майбутніх першокласників

Розвиток пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку

ІГРИ ТА ВПРАВИ ДЛЯ ЗНИЖЕННЯ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПЕРЕЖИТИ СТРЕС: ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

ОСОБЛИВА ДИТИНА - ОСОБЛИВИЙ ПІДХІД!»

Виникнення тривожності у дітей та профілактика страхів»

Як плекати у собі резильєнтність та чому це важливо?

"Виховання без покарань"

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ «ЯК РОЗВИНУТИ МОВЛЕННЯ ДИТИНИ?»

Всеукраїнська програма ментального здоров'я "Ти як?"

Рекомендації психолога батькам майбутнього першокласника

У тебе нічого не вийде»: 11 фраз, які можуть травмувати дитину

13 ПОРАД, ЩОБ КРАЩЕ ЗРОЗУМІТИ ПСИХОЛОГІЮ ДІТЕЙ

Консультація для батьків "Ознаки щасливої родини"

Криза 3 років. 7 корекційних ігор в допомогу батькам

Ресурсна вправа "Я є. Я маю. Я можу. Я буду" Шукаймо ресурс усередині себе!

Створіть свій вебсайт або інтернет-магазин за допомогою Mozello.