Раніше батьки і педагоги сприймали заклад дошкільної освіти як установу, яка несе відповідальність лише за здоров’я проте нині поряд з цими аспектами діяльності набувають актуальності й інші функції дитячого садочка, зокрема соціалізація дитини. Соціалізація у широкому сенсі – розвиток людини як соціальної істоти, становлення її як особистості. Суть соціалізації полягає в тому, щоб дитина засвоїла правила, за якими живе суспільство, і не порушувала їх, адже за порушеннями слідкує покарання. Отже, соціалізація в певному сенсі зумовлює тривогу, формує страхи. Тривожній дитині важче соціалізуватись, працювати в колективі.

Що таке дитяча тривожність

Дитяча тривожність – широке поняття, що охоплює різні аспекти сталого емоційного неблагополуччя. Тривожній дитині властиві хвилювання, підвищене занепокоєння, очікування поганого ставлення до себе чи негативної оцінки з боку значущих дорослих та однолітків. Тривожна дитина постійно відчуває власну неадекватність і неповноцінність, вона невпевнена у правильності своєї поведінки та рішень.

Критерії тривожної дитини:

1. Не може довго працювати, не стомлюючись.

2. Їй важко зосередитись на чомусь.

3. Будь-яке завдання викликає надмірне занепокоєння.

4. Під час виконання завдань дуже напружена, скута.

5. Бентежиться частіше за інших.

6. Часто говорить про напружені ситуації.

7. Скаржиться, що їй сняться страшні сни.

8. Руки в неї завжди холодні, вологі.

9. У неї поганий апетит.

10. Полохлива, багато що викликає в неї страх.

11. Зазвичай неспокійна, легко засмучується.

12. Часто не може стримати сліз.

13. Погано переносить чекання.

14. Не любить братися за нову справу.

15. Боїться труднощів.

Стан тривоги, на думку американського дослідника Керола Ізарда, охоплює цілий комплекс емоцій, з-поміж яких і страх. Наявність вікових страхів у дитини – норма. Утім, якщо у дитини надто багато страхів, це свідчить про появу тривожності у її характері.

Вирішальну роль у формуванні тривожності відіграє оточення, в якому підростає дитина, характер стосунків із близькими та рідними. Більше страхів – у дітей, які не мають братиків та сестричок, які живуть у квартирах, а не в приватних будинках. Щоправда, не завжди спілкування з однолітками зменшує страхи. Щоб домогтися бажаного ефекту, варто залучати дитину до колективних ігор. Такі ігри дають змогу обіграти деякі страхи, скористатися нагодою природно їх усунути. Для профілактики тривожності необхідно забезпечити дитині максимум інформації, що розширюють її розуміння світу. Батьки, які не шкодують для цього часу, не мають особливих проблем із дитячими страхами.

Природно, що підростаючи, дитина звільняється від якихось тривог. На місце конкретних дитячих жахів приходять страхи соціально обумовлені: бути не таким, як усі; страх невизнання, нерозуміння, невпевненості у своїх силах. Тривожність – це результат звужених можливостей дитини або її невисокої самооцінки.

Тому профілактика полягає в тому, щоб сформувати необхідні знання, які б спонукали до підвищення ефективності дитячої діяльності, повернути б віру в успіх. Формування впевненості у собі – дуже кропітка справа, результат спільних зусиль усіх дорослих, які спілкуються з дитиною. На формування стійкої тривожності впливає хронічна травматизація, коли випадково або через недогляд дитина переживає психічне потрясіння, що перевершує межу її сил.

Чому виникає?

Одна з причин дитячої тривожності – порушення дитячо -батьківських взаємин. Якщо батьки впевнено і гнучко поводяться під час взаємодії з дитиною, то у неї майже не виникає страхів. І навпаки, рівень тривожності підвищується, якщо батьки свідомо чи несвідомо провокують появу страхів, наприклад, залякують дитину. Авторитарний стиль батьківського виховання в родині, перевантаження організму дитини навчанням, завищені вимоги до дитини, постійне порівняння її з іншими дітьми, розлучення батьків, висока тривожність педагога чи батьків, невроз чи інші психічні розлади. Характер взаємодії між вихователем і дітьми в групі також може зумовити у дитини страхи, згодом і тривожність. Наприклад, якщо вихователь не враховує індивідуальні особливості дитини, надмірно суворий або недостатньо уважний до неї, у дитини може виникнути страх дитячого садка.

Як допомогти малюкові побороти страх? Перш за все потрібно безпосередньо дізнатися, що в дитини сталося. Дитина має відкрито поділитися своїми побоюваннями і тривогами. У жодному разі не можна карати за страх чи тривогу, змушувати перебороти себе відповідно до вашого бажання. Спробуйте  зрозуміти її переживання, і ви вміло допоможете їй позбутися небажаного. Гірше з тими дітьми, яким страхи ввижаються систематично. Вони пригнічують настрій, поведінку.

Щоб людина менше потрапляла у вирій тривоги, треба розповісти їй про природу емоцій і переконати в тому, що більшість реакцій мобілізують. Справжнім ворогом страхів є сміх – дзвінкий, тривалий. Зменшити тривогу можна також навіюванням приємних згадок або настрою, але для всіх дітей буде корисним попереднє програвання ситуацій, що містять загрозу, подумки. У ситуаціях, де дитина відчуває напруження, можна запропонувати їй виконувати потрібну дію так, як це зробив би улюблений герой, наприклад, Буратіно, Кіт Леопольд та інші.

Роботу треба проводити в трьох напрямках:

1. Підвищити самооцінку дитини.

Щоб досягти успіху в цьому напрямі, варто бачити позитивні якості дитини, ставитися до неї з повагою та любов’ю, уміти помічати навіть найменші її успіхи, звертатися до дитини на ім’я, хвалити її навіть за незначні досягнення, відзначати їх в присутності інших дітей.

2. Навчити дитину керувати її поведінкою.

Не слід порівнювати дитину з іншими дітьми. Ліпше порівнювати досягнення дитини з її власними результатами. Під час роботи з тривожною дитиною доцільно застосовувати рольові ігри. Можна відтворювати як знайомі дитині ситуації, так і ті, що спричиняють у неї сильну тривогу. Тривожна дитина боїться рухатися, адже саме під час активної емоційної рухливої гри вона може пережити і сильний страх, і хвилювання, проте це дасть змогу їй зняти напруження у реальному житті.

3. Навчити дитину розслаблятися.

Вміти розслаблятися важливо всім дітям. Утім, для тривожної дитини це вміння просто необхідне, оскільки стан тривоги супроводжують затиски різних м’язів. Тож під час роботи з тривожною дитиною бажано використовувати ігри на тілесний контакт. Також доцільно застосовувати вправи на релаксацію, техніку глибокого дихання, заняття йогою, масаж і розтирання тіла.